ZAPRASZA.net POLSKA ZAPRASZA KRAKÓW ZAPRASZA TV ZAPRASZA ART ZAPRASZA
Dodaj artykuł  

KIM JESTEŚMY ARTYKUŁY CIEKAWE LINKI 2002-2009 NASZ PATRONAT KRONIKA KRAKOWA DZIŚ W POLSCE

Inne artykuły

Powrot Europy narodow 
5 kwiecień 2011      Elzbieta Gawlas
Żyd - człowiek myślący, człowiek honoru 
18 kwiecień 2010      tłumacz
Co ten PiS chce zrobić w szkolnictwie? 
4 wrzesień 2016      Artur Łoboda
Konstytuanta, czy od razu Dyrektoriat?  
18 luty 2012      Artur Łoboda
Komorowski nam wmawia, że nie jesteśmy suwerenami, ale niewolnikami podstępnie sformułowanego Prawa 
21 listopad 2014      Artur Łoboda
Dwa spojrzenia 
20 grudzień 2015      Artur Łoboda
Zawiadomienie do Prokuratury w sprawie przestępczej działalności Minister Kultury i Dziedzictwa Narodowego – Małgorzaty Omilanowskiej 
5 maj 2015      Artur Łoboda
Laszka, która przeżyła opisuje jak to Ukraińcy "czyścili swoją ziemię" z Lachów 
14 lipiec 2017      Alina
"Raport" MAK 
17 styczeń 2011      Artur Łoboda
Drugi paszport 
29 wrzesień 2010      Goska
Rozliczenie z przeszłością 
20 maj 2011      Artur Łoboda
Sądy bronią zbrodniarzy,a"wsadzają" patriotów!  
12 sierpień 2016      Stefan Budziaszek
Pora powiedzieć to głośno 
29 kwiecień 2017      Artur Łoboda
MHŻP realizuje starą strategię poniżania Polaków 
18 grudzień 2014      Artur Łoboda
Rok po objęciu rządów przez PiS 
31 padziernik 2016     
Najlepszy elektorat Platformy Obywatelskiej 
25 maj 2014     
9 styczeń 2012 roku - co nam przyniesie przyszłość? 
9 styczeń 2012      Admin
Wiesław Sokołowski ODEZWA DO PIECA KAFLOWEGO  
31 styczeń 2012      www.trwanie.com
Hello! Marku - o deserze - w krakowskim "Związkowcu" - trzy grosze o dowcipie AKTORA !!! MARKA LITEWKI /wspomina Ewa Englert-Sanakiewicz/ 
29 styczeń 2014      Ewa Englert-Sanakiewicz
Wiesław Sokołowski KU WOLNEJ NIEPODLEGŁEJ część pierwsza 
20 kwiecień 2017      www.trwanie.com

 
 

Оборонна доктрина Польщі в 1939 р.:

Оборонна доктрина Польщі в 1939 р.: бути або не бути.

Іво Ципріан Погоновський

http://www.pogonowski.com/"

Сімдесяту річницю вибуху Другої світової війни було вшановано у Гданьську, де 1 вересня 1939 р. о 4:45 німецький лінкор Шлезвіг-Гольштейн в рамах “дружнього візиту” розпочав війну вистрілами своїх 16-дюймових гармат у напрямку польської військової бази, розташованої на півострові Вестерплятте у вільному місті Гданьську. 1 вересня 2009 р. голови європейських
урядів зібралися на Вестерплатте, щоб вшанувати річницю вибуху Другої світової.

Оборонну доктрину Польщі почали практично втілювати в життя з 26 січня 1939 р. Саме тоді на пропозицію співпраці німецький міністр фон Ріббентроп отримав у Варшаві відповідь, що Польща не приєднається до пакту з Німеччиною проти СРСР. Поляки керувалися порадою маршала Юзефа Пілсудського, який у свому заповіті написав, що для збереження не тільки суверенності,
але й самого існування Польщі, польський уряд повинен "лавірувати між Німеччиною та СРСР до тих пір, поки це буде можливе, а потім скоріше втягнути в конфлікт решту світу, ніж підпорядкувати Польщу одному з її сусідів." Вибір слова "лавірувати" вказує на те, що Пілсудський цілком усвідомлював тодішні реалії, а саме те, що Польща становила бар'єр між двома головними "гравцями" та водночас
суперниками на європейському континенті: гітлерівською Німеччиною та сталінським Радянським Союзом.

Сталін, побоюючись ведення війни на два фронти з Німеччиною та Японією, вирішив затримати японську Квантунську армію несподіваним нападом у серпні 1939 р., за кілька днів до підписання пакту Молотова-Ріббентропа у Москві. За даними публікації "The Oxford Companion to World War II" (Oxford
University Press, 1995) радянський генерал Григорій Жуков був першим в історії полководцем, що застосував тактику "бліцкрігу". Ця тактика була розроблена спільно німецькими та радянськими військовими на радянських полігонах після Рапалльського договору, укладеного 16 серпня 1922.

З 28 травня 1939 р. в Азії тривала найбільша на той момент в історії повітряна битва, у якій було задіяно від 140 до 200 радянських та японських літаків (. Stella, Khalkhin-Gol,
"The Forgotten War", Journal of Contemporary History, 1, 8, 1983). Тяжкі втрати Японії у цій битві та зрада Німеччини поклали кінець тій японсько-радянській війні. Жуков підготував наступ за допомогою 35 батальонів піхоти, 20 ескадронів кавалерії, 500 повітряних одиниць та 500 нових потужних танків.
Ці сили чисельно перевищили на цьому відрізку фронту сили Квантунської армії.

20 серпня 1939 р. Жуков розпочав раптовий наступ і протягом десяти днів завдав японській армії величезних втрат. "Суттєвим досягненням Жукова було те, що він уперше в сучасній військовій практиці задіяв одночасно танки, артилерію, повітряні сили та піхоту у спільній наступальній операції. До 31 серпня радянські війська завершили те, що їх командування назвало
найдосконалішою операцією оточення армії супротивника з часів, коли Ганібал розбив римлян під Каннами. 23-тя дивізія Квантунської армії була практично знищена, і щонайменше 18000 японських солдатів було вбито." (P. Snow "Nomonhan -the
Unknown Victory", History Today, July 1990.)

Поляки, для яких Гітлер становив загрозу повної ліквідації польської держави на історично польських землях, знали, що Сталін також загрожує Польщі терором та та поневоленням. Однак, нацистська Німеччина була тоді більшим злом. Поляки прийняли раціональне рішення і відмовили Німеччині у допомозі в розгромі СРСР. Польська відмова взяти участь у пропонованому
Німеччиною нападі врятувала тоді СРСР. Росіяни поки що не хотять визнати цього факту і відновлюють культ Сталіна.

Протягом 30-х років Ліга Націй намагалася запобігати вибухам ворожнечі. Врешті-решт, 11 серпня 1939 р. Гітлер сказав комісару Ліги Націй Якобу Буркгардту: "Всі мої кроки спрямовані проти Росії – якщо Захід занадто дурний та засліплений, щоб це зрозуміти, я буду змушений домовитись з росіянами, розгромити Захід, а потім повернутися всіма силами проти Радянського
Союзу. Мені потрібна Україна, щоб нас не виснажили голодом, як це сталося останньої війни." (Roy Dennan "Missed Chances," Indigo, London 1997, p. 65).
Гітлер висловлювався про Радянський Союз, як про "німецьку Африку", а мешканців СРСР називав "неграми", яких "вища" німецька раса має використовувати.

Гітлерівський план створення "Великої Німеччини", населеної "расовими німцями від Рейну до Дніпра на Україні" був відомий маршалу Пілсудському, який розумів, що Гітлер планував виселення та масові екзекуції поляків та українців на їх історичних землях. Вже 3 марта 1918 р. у Бресті Литовському, місті окупованому тоді Німеччиною, уряд Леніна підписав принизливий
акт капітуляції, яким підкорявся диктату Німеччини та погоджувався перетворити Росію на державу-васала Німеччини. Берлін планував трактувати Росію так, як Британія трактувала Індію, та створити колоніальну імперію від Рейну до Владивостока. В 1939 р. територія Польщі заважала Німеччині отримати безпосередній доступ до України та Росії.

Вже 5 серпня 1935 р. Гітлер розпочав натиски на польський уряд відносно підписання пакту проти СРСР. Ці події описані Юзефом Ліпським, польським послом у Німеччині у 1933-1939 р. Сталінський уряд знав про плани Гітлера і про антирадянський пакт, підписаний Німеччиною та Японією у 1936 р. Сталін побоювався війни на два фронти: наступу японців зі сходу та німців
з заходу. Після того, як Польща 26 січня 1939 р. відмовилася брати участь у війні проти СРСР, Сталін міркував, що можна буде втягнути Німеччину у довгу війну на західному фронті, як це мало місце підчас Першої світової війни.

З цілком практичних міркувань Сталін запропонував поділити Польщу між Німеччиною та СРСР, висовуючи ідею радянсько-німецької співпраці 10 марта 1939 р. у зверненні, адресованому 18-му з'їзду КПРС у Москві, переданому по радіо. Згодом, 23 серпня 1939 р., у Москві було підписано договір про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом. Новини про
радянсько-німецький пакт та зраду німців дійшли до японців у момент їх військової катастрофи, що призвело до припинення вогню та кінець військових дій між Японією та Радянським Союзом 16 серпня 1939 р., після того, як Японія внесла у Берліні офіційний протест проти пакту Молотова-Ріббентропа.

Таким чином, рішення Польщі про протистояння Німеччині зруйнувало "найкращий" сценарій Гітлера і його план розгромлення Сталіна у війні, яку СРСР змушений був би вести на два фронти. Сталіну, навпаки, вдалося втягнути німців у війну на двох напрямках. "Велика гра" полягала у тому, хто кого розгромить в умовах війни, коли напади будуть вестися і зі сходу, і з
заходу.

Гітлер, розлючений на поляків за зіпсування найвигіднішого для нацистів плану, наказав своїм генералам 22 серпня 1939 р. вживати найжорстокіших методів боротьби проти всіх етнічних поляків, а також як акт помсти провести ретельно заплановане знищення Варшави. Місце, де знаходилася польська столиця, мало стати німецьким провінційним адміністративним центром.

В 1939 р. Гітлер призначив Фрідріха Пабста на посаду головного архітекта "Нової Варшави". Пабст представив 6 лютого 1940 р. остаточний проект, укладений за допомогою нацистських архітекторів Губерта Гросса і Отто Нюрнбергера. У рамах цього проекту детально планувалося систематичне знищення усіх будівель в Варшаві, включаючи всі архіви, музеї та пам'ятники.
Одночасно планувалося збільшити об'єкти військової промисловості та залізничні вузли. Детальні плани включали також збудування замість королівського замку будинку націонал-соціалістичної партії (Parteivolkshalle), замість  колони Сигизмунда – величезної статуї, яку мали назвати Nieredwalddenkmal.
Площу Пілсудського переіменовано на площу Адольфа Гітлера.

Гітлер вирішив висадити в повітря королівський замок у Варшаві у листопаді 1939 р. Цей план було виконано 28 вересня 1944 р. на очах радянської армії, яка знаходилася тоді на східному березі Вісли, після того, як Сталін наказав припинити наступ і тим самим дозволив гітлерівцям придушити Варшавське повстання. Сотні тисяч цивільних мешканців Варшави було вбито, в
тому числі близько 16 тисяч бійців Армії Крайової.

Таким чином, Польща опинилася всередині боротьби між значно потужнішими країнами, якими управляли тоталітарні режими. Нацистьский уряд бачив себе "природним спадкоємцем" Британської Імперії. Це допомогло полякам підписати 25 серпня 1939 р. пакт з Великою Британією про спільну оборону проти німецької агресії. Підписання польсько-британського пакту відбулося
після того, як Польща 25 липня 1939 р. передала Великій Британії та Франції по одній копії електро-механічної шифрувальної машини "Енігма", яку Німеччина вживала до шифрування секретних повідомлень. Американський експерт у галузі шифрування з Center of Cryptic History Дейвід Хетч, написав, що "зламання коду "Енігми" Польщею
було однією з підвалин перемоги Союзників над Німеччиною."
Наміри Польщі відносно захисту своєї території були вражаючими на тлі пацифістських настроїв у Західній Європі, аншлюсу Австрії та анексування Судетської області, а також встановлення німецького протекторату в Чехії та Моравії. Польща, відмовляючись брати участь у нападі на СРСР,
звела нанівець план Гітлера. Об'єднані німецько-польські сили могли б налічувати близько 600 девізій, тобто вдвічі більше, ніж у 1939 р. було у радянській армії. Власні амбіції та відмова Польщі змусили Гітлера до зради інтересів союзника – Японії. Таким чином Німеччина позбулася також підтримки близько 200 японських дивізій, після того,
як їй не вдалося залучити до спільного наступу 50 або і більше польських дивізій. В результаті Німеччині кожного року не вистачало близько одного міліона солдатів на східному фронті.
Радянсько-японська війна закінчилася припиненням вогню, підписаним 15 вересня 1939 р., що ввійшло в силу наступного дня, 16 вересня. А вже 17 вересня 1939 р. Червона Армія, не зв'язана вже війною з Японією, приєдналася до німців у їх нападі на Польщу, який тривав з 1 вересня 1939 р. Німецькі архівні документи доводять, що німецька армія вжила
на 50% більше амуніції у війні проти Польщі у вересні 1939 р., ніж пізніше, у 1940 р., у військових діях проти французьких та британських сил.
У 1939 р., підчас битви за Польщу, поляки знищили одну третю задіяних у нападі німецьких бронетанкових сил і одну четверту німецьких літаків. Підчас війни польські пілоти героїчно відстоювали відчизну, а потім були серед 17 тис. поляків у складі польських повітряних сил у Англії та відіграли вирішальну роль у перемозі над Німеччиною в
повітряній битві за Велику Британію. Польські моряки допомогли, між іншим, відслідити та затопити лінкор Бісмарк. Другий польський корпус виграв битву під Монтекассіно і відкрив дорогу до Риму силам Союзників.
У серпні 1944 р. Перша польська бронетанкова дивізія відіграла ключову роль визволенні Франції, підчас якого розгромила Hermann Goering Panzer Division у вирішальній битві під Фалезом у Нормандії. На західному фронті
польські збройні сили були третьою щодо чисельності силою військ Союзників, після США та Вел. Британії.
СРСР був імовірно врятований від поразки внаслідок відмови Польщі підтримати нацистську Німеччину у нападі на Радянський Союз у 1939 р. Коли ж Гітлер вибрав собі у якості союзника СРСР, щоб завдати поразку Польщі, він порушив договір з Японією. Японія підписала з СРСР акт припинення вогню і припинила військові дії проти далекосхідного
угрупування радянських військ. Власне це угрупування взяло участь у битві під Москвою (у 1941 р.) та спричинилася до раптового погіршення ситуації німецької армії на східному фронті.
"1 грудня, [1941 р.] група армій "Центр" розпочала останній масований наступ з метою взяти Москву, але
баланс сил був на стороні оборонців. ... 3 грудня на світанку Сибірські дивізії Жукова [100 тис. солдатів, 300 танків та 2 тис. одиниць артилерії] прорвалися крізь розтягнуті фланги німецької групи армій "Центр". (Stephen Badsey, "World
War II Battle Plans" 2000, p. 98).
Німецький Генеральний штаб оцінював, що якщо б німецьке командування мало у свому розпорядженні ще 45-50 дивізій, то воно би виграло битву під Москвою. Цікаво, що власне такими силами Польща оборонялася у 1939 р. Як вже згадувалося, Польща урятувала СРСР, відмовляючись підтримати німецький напад; це факт, який Росіяни дуже не хотять
визнавати. З другої сторони, коли лідери український націоналістів проголосили незалежність України у Львові в 1941 р., їх було заарештовано і ув'язнено в бункері в концентраційному таборі Заксенхаузен недалеко від Берліна.
У 1940 р., коли Гітлер святкував перемогу у Франції, він попав в ейфорію і наказав Адольфу Ейхману приготувати "чотирьохрічний план" виселення всіх європейських євреїв на окупованих Німеччиною територіях і виселити їх на Мадагаскар, використовуючі флоти Франції та Великої Британії (цей план можна знайти в Інтернеті). Можливо, що після того,
як Гітлер програв ключову битву під Москвою, він усвідомив, що Німеччина може програти війну. Тоді він вирішив розпочати геноцид єврейського населення, у якості превентивного заходу, щоб євреї не могли виграти від розгрому Німеччини. Подібна нацистська логіка застосовувалася у 1945 р., коли масово вбивали в'язнів, евакуйованих з концентраційних таборів.
Літом 1941 р. Авраам Штерн, один з лідерів організації Іргун цвай леумі, до якої належав Іцхак Шамір (Єзерницький), вислав повідомлення до Бейруту з наміром встановити
контакт з німецьким нацистським урядом і запропонувати нацистам наступне: "Відновлення на націоналістичних та тоталітарних засадах історичної єврейської держави, яка була б зв'язана договором з німецьким Рейхом, згідно з планом збереження та зміцнення майбутнього німецького панування на Близькому Сході." Восени 1941 р. Штерн був сповнений рішучості відновити свої зв'язки з нацистами і зробив другу
спробу увійти з ними в контакт у грудні 1941 р. Невдовзі після цього, у лютому 1942 р., Штерн був вбитий британцями у Тель-Авіві. Його друга спроба встановити зв'язки з нацистами була невдалою. Іцхак Шамір у той час був членом командування групи Штерна і вибрав своїм асистентом
Гіладі. Згодом Шамір вирішив, що Гіляді слід вбити. (Avishai Margalit, “Yitzak Shamir - His
Violent Career” The New York Review of Books, May 14, 1992,
p.21)[Чи не був Гіладі – асистент майбутнього прем'єр-міністра Іцхака Шаміра, тим самим Наемі Гіладі, що написав книгу “Ben-Gurion’s
Scandals:How The Haganah and The Mossad Eliminated Jews.” http://www.dandelionbooks.net/"

Tempe, Arrizona ISBN 1-893302-40-7 (LCCP No 2003100608).]

Гітлер покінчив з собою 30 квітня 1945 р., коли стало відомо, що потужна німецька группа армій "Центр", під командуванням фельдмаршала Фердинанда Шредера, якій Гітлер наказав обороняти Берлін, була розбита Другою армією Війська Польського у битві під Бауцен (Будзішин), що мала місце 21-27 квітня того року. Це була найкривавіша битва, у якої
полякам довелося брати участь протягом Другої світової війни. 26 тис. німецьких солдатів з угрупування, що захищало Берлін, було вбито, 314 їх найкращих танки та 135 самохідні установки знищено. 27 тис. німецьких солдатів було в захоплено в полон, більшість з полонених були поранені у боях. Радянський Союз викреслив битву під Бауцен з польських підручників, щоб не віддавати польським солдатам
належної їм шани.
Перша армія Війська польського, організована у СРСР, була єдиним нерадянським збройним формуванням, яке брало участь у здобутті Берліна, Друга армія виграла битву під Бауцен проти групи, яка захищала Берлін, та включала в себе відбудовану Герінг Панцер-дивизион, корпус "Велика Німеччина" та інші відомі німецькі підрозділи. Обидві польські
армії мали традиційне польске обмундурування, за вийнятком того, що польський герб –  білий орел – на їхніх прапорах та кашкетах не мав давньої королівської корони.
Незважаючи на жахливі втрати, яких завдано Польщі, та втрату більше шісти міліонів громадян (тобто 20% населення) Польща пережила війну, зраду Рузвельта та Черчіля в Тегерані у 1943 р., у Ялті і Потсдамі у 1945 р. а також роки післявоєнного терору Якуба Бермана та інших комуністичних колаборантів.
Поляки пам'ятають, що підчас більшовицького нападу на Польщу у 1920 р. Ленін намагався зайняти Польщу та сформувати вісь Москва-Берлін, щоб розпочати світову комуністичну революцію. У рамах підготовки до прибуття більшовицької армії до Німеччини місцеві комуністи захопили владу у землі Баварія та міську владу у Берліні у 1919 р. Генерал
Михайло Тухачевський дав історичний наказ Червоній Армії 4 липня 1920 р.: "На захід, по трупу "Білої Польщі", шляхом світового повстання!" (Pogonowski, Iwo Cyprian. “Poland an Illustrated History,” New York: Hippocrene Books Inc., 2000. Page 17.)
Реалістична оборонна доктрина Юзефа Пілсудського допомогла врятувати польську націю – єдину в Європі, що боролася тоді і проти Гітлера, і проти Сталіна. Незважаючи ні на що, знаходячись на вирішальному перехресті історії Польща захищалася проти гітлерівської Німеччини. Польща за німецької окупації сформувала підпільну державну структуру, а
також мала протягом війни уряд на вигнанні. Нині Польща це вільна країна, яка має ті самі кордони, які вже мала тисячу років тому. Сучасне 38-міліонне населення Польщі має найменший відсоток етнічних меншин серед європейських країн. Сподіваймося, що Польща матиме можливість жити у мирі, будучи членом НАТО та Європейського Союзу. Це зовсім інший результат, ніж те, що Гітлер планував для Польщі.
27 padziernik 2010

Iwo Cyprian Pogonowski 

  

Komentarze

  

Archiwum

Ryzykowny narkobiznes
lipiec 15, 2003
Andrzej Kumor
„Rewolucja pajaców” w Kijowie : Rhur Gas kontra Gasprom?
grudzień 7, 2004
Marek Głogoczowski
2+2=
luty 13, 2003
Artur Łoboda
"Demokracja Suwerenna" w Rosji, Wobec USA, Izraela i NATO
lipiec 21, 2006
Iwo Cyprian Pogonowski
Saddam Husajn ofiarą mordu sądowego
listopad 5, 2006
marduk
Skutki Ataku Na Iran
luty 17, 2006
Iwo Cyprian Pogonowski
Książka pod choinkę
grudzień 25, 2006
o
O wojnach nowych
grudzień 13, 2006
antyglobalista
Potomkowie Jakuba Szeli
luty 27, 2007
Artur Łoboda
Illuminati
grudzień 3, 2006
Elzbieta
Żyć i umrzeć w...szpitalu miejskim
marzec 3, 2008
Marek Olżyński
Z tarczą na ramieniu ...
styczeń 17, 2008
Gregory Akko
Patrick J. Buchanan Umierać za... Estonię?
maj 8, 2007
marduk
xxx
grudzień 10, 2006
Fundacja Sorosa dyskryminowana w Rosji
lipiec 30, 2002
PAP
Addendum do "Tsunami korupcji w sejsmologii"
styczeń 10, 2005
Dr Marek Głogoczowski
"Rolnicy zarobią dzięki unijnym zasadom interwencji"
lipiec 16, 2002
PAP
Potakiwacze Izraela w USA
lipiec 28, 2006
Iwo Cyprian Pogonowski
SOCZYSTY KWAŚNIEWSKIZM - Nagroda dla Zwycięzcy!
marzec 1, 2007
ZYGMUNT JAN PRUSIŃSKI
Świat Katiuszy w Izraelu i Piekło w Libanie
lipiec 29, 2006
Iwo Cyprian Pogonowski
 


Kontakt

Fundacja Promocji Kultury
Copyright © 2002 - 2012 Polskie Niezależne Media